Блін) дуже мило, коли ти возиш від бабусі живі квіти і ставиш на стіл у вазу, щоб хоч якось оживити кімнату. приносиш випадкові букети додому, які купуєш у випадкових переходах у випадкових бабусь, даруєш їх мамі. а потім в один момент повертаєшся додому із свого чергового тріпчику (вже з дещо розширеним кругозором і усвідомленням всієї сутності цього світу), а на столі стоїть ваза з квітами, які мама ВЖЕ САМА привезла від бабусі. і мама цілує тебе, обіймає… не випадково як так сильно хотіла додому. поспішала додому. сильно, як ніколи.